УЧИНЯТИ

учинити zob. вчиняти, вчинити

Смотреть больше слов в «Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)»

УЧИТЕЛЬ →← УЧИНОК

Смотреть что такое УЧИНЯТИ в других словарях:

УЧИНЯТИ

УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, УЧИ́НЮВАТИ (ВЧИ́НЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ), иню́, и́ниш, док.1. що. Робити, здійснювати що-небудь.Ще... смотреть

УЧИНЯТИ

ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́Т... смотреть

УЧИНЯТИ

(вчиняти), -яю, -яєш, недок., учинити (вчинити), -иню, -иниш, док. 1) перех. Робити, здійснювати що-небудь. || У сполуч. з деякими іменниками означає:... смотреть

УЧИНЯТИ

(вчиняти), -яю, -яєш, недок. , учинити (вчинити), -иню, -иниш, док. 1》 перех. Робити, здійснювати що-небудь.|| У сполуч. з деякими іменниками озна... смотреть

УЧИНЯТИ

несов. - учиняти, вчиняти, сов. - учинити, вчинити 1) совершать, совершить, реже делать, сделать; (сцену, скандал и т.п.) устраивать, устроить, разг. учинять, учинить 2) (только сов.; привести к какому-н. результату) сделать; причинить, нанести (только об ущербе); (с указанием как - обычно) поступить; (о желании, долге) исполнить 3) (об иске) юр. предъявлять, предъявить; (о следствии) производить, произвести 4) (о тесте, квашне) кул. ставить, поставить, разг. творить, растворять, растворить; (чем) заквашивать, заквасить... смотреть

УЧИНЯТИ

чинити, робити, (помсту) здійснювати, (волю) виконувати, (бучу) зчиняти, здіймати, (зло) коїти, укоювати, (честь) виявляти, (позов) давати, подавати, справляти... смотреть

УЧИНЯТИ

техн. заквашивать, производить, творить (тесто)

УЧИНЯТИ

учиня́ти дієслово недоконаного виду

УЧИНЯТИ

Дзеяць

УЧИНЯТИ

ჩადენა, გაკეთება

УЧИНЯТИ

дзеяць

УЧИНЯТИ

дзеяць

T: 111