Смотреть больше слов в «Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)»
ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ М... смотреть
і (ні, жо́дним і т. ін.) сло́вом не обмо́витися. 1. без додатка. Зовсім нічого не говорити, не сказати; мовчати. Закам’яніла на стільці Франка Данилівна, сидить, зітхає і словом не обмовиться (А. Хижняк); — Ти чого мою доньку габзуєш (неславиш)? — скипів Окунь..— Більше ні словом не обмовлюся, то я спересердя (М. Стельмах). сло́вом не обмо́в́итися. Не без хитрощів хлопець знає, де як повестися, зайвим словом не обмовиться (В. Дрозд). 2. до кого, з ким. Не розмовляти, не заговорити з кимсь. Павло чув, що жінка говорить нікчемне, тому більше не обмовився з нею й словом (Григорій Тютюнник); До Сергія так і не обмовилися (хлопці) ні словом, наче забули про його присутність (О. Гуреїв). 3. про кого—що. Нічого не сказати, не спитати і т. ін. про кого-, що-небудь. Про свій “сон” хлопець не обмовився й словом (І. Волошин); Потім Іван про все питав, тільки про Ярину й словом не обмовився (М. Зарудн обмовля́тися / обмо́витися двома́-трьома́ слова́ми з ким і без додатка. Недовго говорити, коротко перемовлятися з ким-небудь. Обмовлявся двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз (Григорій Тютюнник). обмо́витися хоч сло́вом. Він так і не дав Іванові Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубці затутукало (В. Дрозд).... смотреть
недок. обмовлятися, док. обмовитися1) to let the cat out of the bag; to blab, to let out a secret2) (помилятися) to use a wrong word by inadvertence3) ... смотреть
[obmowytysja]дієсл.obmówić się
ОБМО́ВИТИСЯ див. обмовля́тися.
див. обмовлятися.
【完】 见 обмовлятися
обмо́витися дієслово доконаного виду
див. обмовлятися.
сов. от обмовлятися