Смотреть что такое ОБЛУДНИК в других словарях:

ОБЛУДНИК

ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (т... смотреть

ОБЛУДНИК

ОБЛУ́ДНИК, а, ч.Нещира, лицемірна людина.З числа добродушних глядачів облудників вирізняє хитрість і святенницьке лицемірство (із журн.);– Ах, ти, облу... смотреть

ОБЛУДНИК

імен. чол. роду, жив.притворщик

ОБЛУДНИК

[obludnyk]ч.obłudnik, hipokryta

ОБЛУДНИК

-а, ч. Нещира, лицемірна людина.

ОБЛУДНИК

див. брехливий; звабник; фарисей

ОБЛУДНИК

-а, ч. Нещира, лицемірна людина.

ОБЛУДНИК

облу́дник іменник чоловічого роду, істота

ОБЛУДНИК

облуда; див. ще ЛИЦЕМІР, ОШУКАНЕЦЬ.

ОБЛУДНИК

обманщик; притворщик; лицемер

ОБЛУДНИК

облудник, -а

T: 18