Смотреть больше слов в «Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)»
ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в ули... смотреть
ГО́МІН, мону, ч.1. Звучання розмови.Під однією хатою зібралася купа дівчат та парубків, чути було веселий гомін (Б. Грінченко);Дзвінок голови – і враз ... смотреть
ГО́МІН• "ГОМІН"- літ. антологія, видана 1964 у Варшаві Укр. сусп.-культурним т-вом. До неї включені вірші, оповідання, нариси укр. письменників у ПНР —... смотреть
-мону, ч. 1) Звучання розмови. || Розмови, чутки. 2) Безладний шум; гамір.
【阳】 口 嘈杂的人声; 响声; 转 怨声Гомін моря 海涛声
імен. чол. роду, тільки одн.гул
1) sound of talking, sound of voicesтихий гомін — murmur2) (шум) noise
[homin]ч.gwar
го́мін[гом'ін]-мону, м. (ў) -мон'і
-мону, ч. 1》 Звучання розмови.|| Розмови, чутки.2》 Безладний шум; гамір.
(голосів) звуки, (струн) передзвін; У фр, розмови, чутки; (дня) гамір, гук, галас.
гомон разг.; говор; шум, гул (громкий); (выражающий недовольство и перен.) ропот
див. гамір; звучання
Гомантлум
Го́мін, го́мону, -нові
го́мін іменник чоловічого роду
{го́мін} -мону, м. (ў) -моні.
гомантлум
гомін, -мону
гоман тлум
ГО́МІН Лесь• ГОМІН Лесь[справж. — Королевич Олександр Дмитрович; 17(30).III 1900, Черкаси — 16.I 1958, там же]- укр. рад. письменник. Закінчив 1924 Киї... смотреть