Смотреть больше слов в «Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)»
СВІДО́МІСТЬ, мості, ж.1. філос., псих. Процес відображення дійсності, який охоплює всі форми психічної діяльності людини й зумовлює її цілеспрямовану д... смотреть
СВІДОМІСТЬ - специфічний прояв духовної життєдіяльності людини, пов'язаної із пізнанням, яке робить відомим (свідомим), знаним зміст реальності, що набуває предметно-мовної форми знання. С. відрізняється від "несвідомих" проявів духовного життя тим, що не опредметнюється безпосередньо у знанні. С. як діяльнісний, а не субстанційний феномен має здійснюватися в актах трансцендентального спрямування - інтенції на зовнішній світ, що результуються в якісно розмаїту мовно-опредметнену систему значень. Останні набувають онтологічного статусу об'єктів - матеріальних чи ідеальних, дійсних чи можливих (або належних), теперішніх чи минулих (майбутніх), конкретно-емпіричних чи абстрактно-загальних, дійсних чи уявних (фіктивних, ілюзорних, фантастичних). Пізнавально спрямовуючи себе на реальний світ, С. редукує його натуралістичний і психологічний параметри, трансформує їх в ідеальний світ. Скеровуючи пізнавальну активність на саму себе, С. стає самосвідомістю, внаслідок чого С. виступає засобом вирізнення людини зі світового загалу, способом поглянути на себе "ззовні" і, отже, набути характеристик "внутрішньої людини", своєрідної трансцендентально-унікальної істоти - екзистенції. Будучи феноменом людської життєдіяльності, С. має суспільний характер, що виявляється у розмаїтті таких її форм, як філософія, релігія, наука, мистецтво, мораль, правосвідомість, соціальна психологія та ін. В історії філософії близькими до змісту С. були поняття "нус" (противага античному Хаосу, що упорядковує його у гармонійний реально-ідеальний Космос), "інтелект" (позитивна здатність душі, що протистоїть волі і почуттям) та ін. Специфічними виявами С. є мислення як опосередкована, теоретична С., що не може спрямовуватися на саму себе; розум як теоретична С., що тотожна законам і формам об'єктивного світу; розсудок як форма логічного міркування; здоровий глузд як життєво-практичне міркування та інші вияви людської С.І. Бичко... смотреть
зате́мнювати / затемни́ти свідо́мість (ро́зум) чию (чий), кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності реально сприймати дійсність. — Не дивувався б я, якби ця гадюча краса затемнила свідомість вісімнадцятилітньому отрокові (Юліан Опільський); Жах скував всі інші її почуття, затемнив розум (В. Собко). па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко); // Виклика́ти стан, схожий на сп’яніння; п’янити. Їй (весні) додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич). 2. кому. Зваблювати кого-небудь, закохувати у себе. — Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський). 3. чим. Зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими наді... смотреть
-мості, ж. 1) філос., псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяльні... смотреть
-мості, ж. 1》 філос. , псих. Процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми психічної діяльності й зумовлює цілеспрямовану діяль... смотреть
СВІДО́МІСТЬ (здатність осмислено сприймати навколишнє), ПРИТО́МНІСТЬ, ПА́М'ЯТЬ, ТЯ́МА розм., ТЯ́МОК розм., ТЯ́МКА розм., РО́ЗМИСЕЛ розм. Він окинув очи... смотреть
імен. жін. роду, тільки одн.мет.1. (філос.) процес відображення дійсності мозком людини2. сприйняття, розуміння навколишнього; розум3. ясне розуміння, ... смотреть
ім [філос] consciousness; (склад розуму тж) mind; mentality; (розуміння чогось) awareness; realization; (визнання чогось тж) acknowledgement; recognition; [юр] (визнання своєї провини) confession; plea of guilty • втратити ~ to faint; lose consciousness • приводити до свідомості to restore to consciousness • приходити до свідомості to recover (regain) consciousness • який без свідомості (непритомний) insensible; unconscious • історична ~ historical consciousness... смотреть
1. у психології найвищий рівень регулювання поведінки людини; специфічна внутрішня здатність безпосереднього пізнання оточення, власної особи і співвід... смотреть
1. у психології найвищий рівень регулювання поведінки людини; специфічна внутрішня здатність безпосереднього пізнання оточення, власної особи і співвідношення з оточенням, яке проходить на трьох рівнях: прецепційному, поняттєво-словесному і на рівні самосвідомості; 2. у філософії знаряддя формування пізнавального поля, яке дозволяє по усвідомленим елементам світу в межах цілісної моделі відобразити дійсність.... смотреть
【阴】1) 意识Класова свідомість 阶级意识, 阶级觉悟Суспільна свідомість 社会意识2) 知觉Втрачати свідомість 失去知觉3) 认清, 看明白
функція головного мозку, яка полягає у відображенні властивостей явищ, предметів і процесів навколишнього світу, накресленні своїх дій, передбаченні наслідків. С. включається за допомогою відчуттів і абстрактного мислення, а її структурними елементами є емоції, воля, самосвідомість, інтуїція. Вища форма вияву С. - понятійне мислення.... смотреть
1) сознание; сознательность (умение разбираться в окружающем); осмысленность; обдуманность національна свідомість — национальное сознание суспільна свідомість — общественное сознание 2) (ясное понимание чего-н.) сознание, осознание... смотреть
[swidomist']ж.świadomość
р. тяма, ок. розмисел; фр. розум, глузд, пантелик, думка /н. свідомість чого = думка про що/; (повна) притомність, пам'ять; (чого) розуміння, усвідомлення.... смотреть
свідо́мість[св'ідом'іс'т']-мос'т'і, ор. -м'іс'т'у
Асэнсаванасцьпрытомнасцьсвядомасцьсьвядомасьць
Consciousnessвтрачати свідомість — to lose consciousness
міжкультурна — див. Освіта міжкультурна.
асэнсаванасцьпрытомнасцьсвядомасцьсьвядомасьць
Свідо́мість, -мости, -мості; -містю
асэнсаванасць прытомнасць свядомасць сьвядомасьць
Medvetande, medvetenhet
свідо́мість іменник жіночого роду
{свідо́міст} -мості, ор. -місту.
conscience, consciousness, mind
Bevidsthed
Bevissthet
ცნობიერება; შეგნება
— складна сукупність політичних, економічних, естетичних, філософських, релігійних, духовних тощо поглядів і переконань, властивих представникам певного етносу.<br> Див.: <em>Етнос;</em> <em>Нація;</em> <em>Народність.</em>... смотреть
— усвідомлення певним етносом і його членами неповторності своєї культури, її відмінності від інших культур. Се., як правило, характеризується апсіологічними (оцінними) аспектами: розумінням цінності своєї культури.<br> Див.: <em>Етнос;</em> <em>Культура.</em><br> Пор.: <em>Маргіналізація</em> <em>етнокультурна.</em>... смотреть
— складова етнокультурної свідомості, яка забезпечує у повному об’ємі комунікативну діяльність конкретного етносу з опертям на історично і культурно обумовлені ритуали й стереотипи спілкування.<br> Див.: <em>Етнос;</em> <em>Комунікація;</em> <em>Ритуал;</em> <em>Свідомість</em> <em>етнокультурна;</em> <em>Стереотип</em> <em>спілкування.</em>... смотреть
СВІДОМІСТЬ ІСТОРИЧНА - особливий різновид суспільної свідомості, що охоплює: соціальну пам'ять; історичні факти; історичні закони; суспільно-історичне передбачення й суспільні ідеали, які взаємодіють поміж собою і зумовлюються відповідними матеріальними й духовними чинниками життєдіяльності суспільства. З розвитком історії зростає теоретичний рівень С. і.; за сучасних умов особливої ваги набуває теоретичне осмислення проблем громадянського суспільства, національних стосунків, глобалізації та ін. Аналіз С. і. - це складний і тривалий процес усвідомлення людиною специфіки свого положення у світі історичного простору і часу; як індивідуальний, так і суспільний процес відтворення об'єктивної дійсності, що відповідно до світоглядно-ціннісних орієнтацій людини виступає як її історична самосвідомість минувшини, дійсного і прогнозованого майбутнього. С. і. в усій багатогранності аспектів і соціальних функцій становить сутність історичної культури особи, соціальної групи, нації, суспільства і виступає важливим чинником конструктивно-перетворювальної діяльності в умовах суперечливого зіткнення тенденцій плюралізму і глобалізації.... смотреть
здатність людини пізнавати, відображати і узагальнювати економічну дійсність, предбачати і прогнозувати розвиток економічних процесів. англ. economical human conscoiousness; нім. die ökonomische Bewußsein des Menschen; угор. gazdasági öntudat; рос. сознательность человека экономическая.... смотреть
— рівень свідомості учасників міжособистісної і міжкультурної комунікації, на якому образи, уявлення, мисленнєві структури отримують мовне оформлення, тобто поєднуються з елементами мовного коду.<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Код.</em>... смотреть
— розуміння членами конкретної національної лінгвокультурної спільноти неповторності, значущості мови (або мов), яка використовується у щоденному спілкуванні, і свідоме використання членами певного соціуму законів, правил, максим тощо уживаної мови (мов).<br> Див.: <em>Мова;</em> <em>Спільнота</em> <em>лінгвокультурна.</em>... смотреть
сукупність уявлень, традицій та понять представників нації або етносів, які дозволяють відтворювати цю спільність людей як єдине ціле і відносити кожного індивіда до даної соціальної цілісності. англ. national consciousness; нім. Nationalbewußsein n -s; угор. nemzeti öntudat; рос. сознание национальное.... смотреть