Смотреть больше слов в «Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)»
ПЕСТУ́НЧИК, а, ч.Зменш.-пестл. до песту́н 1.Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (М. Коцюбинський);– Не хочу я, щоб мене пестунчиком дра... смотреть
песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Дмитерко); Не приходила ніколи панотцеві думка про смерть. Як же? Він — “пестій долі” — та мав би вмирати?! (Л. Мартович). песту́нчик форту́ни. Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни, навпаки, він був далеко блідшим (бліднішим), ніж завжди (Л. Яновська).... смотреть
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1).
баловень) пестун, пестунець, пестунчик, пестя (-сті, общ. р.), мазунчик. [Це наш мазунчик: усі коло його пад(ь)каємо].
див. дитина; пестун; улюбленець
Fondling, pet; mollycoddle, coddle
-а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1).
песту́нчик іменник чоловічого роду, істота
пестунчик, -а