Смотреть больше слов в «Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)»
ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУК... смотреть
ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Нечуй-Левицький); — Я б тобі утер маку,— думав він,— коли б москаль не виточив з мене крові (М. Коцюбинський). ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого. Своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу. А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко); Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).... смотреть
Ви́точити. Піддати судовому розглядові. Суд французкий виточив в сій справі процес, в котрім засуджено властителя арени на грошеву кару одного франка (45 кр. а. в.), а їздців увільнено (Б., 1895, 17, 4)// пол. wytoczyć - 1) висунути, 2) порушити судову справу, wytoczyć pretensje - висловити претензії, wytoczyć proces - порушити справу в суді, wytoczyć powództwo - подати позов.... смотреть
ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹.ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати².
I див. виточувати I.II див. виточувати II.виточитисядив. виточуватися II.
[wytoczyty]дієсл.wytoczyć
ви́точити 1 дієслово доконаного виду на верстаті; вистругати; вигострити; вигризти ви́точити 2 дієслово доконаного виду вицідити
Виточити См. Виточувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 193.
I див. виточувати I.II див. виточувати II.
див. виточувати
Ви́точити, -точу, -точиш, -точать
Вывастрыць
техн. вытачивать, оттачивать
сов. от виточувати
вывастрыць
вывастрыць